София Ротару

В 1966 роцi був вiдзнятий (на кiноплiвку!!!) музичний сюжет за її участю "Соловейко з Буковини".

Навчаючись в музичному училищi вона спiвала з естрадним оркестром Чернiвецького унiверситету i була запрошена в 1968 роцi на Всесвiтнiй фестиваль молодi й студентiв в Софiї, де завоювала золоту медал.

За порадою Едiти П'єхи сценiчне iм'я Софiї стало вимовлятися на молдавський лад - Ротар.

Та справжнiй великий успiх до студентки Кишинiвського iнституту мистецтв iм. Г.Музическу, прийшов пiсля музичного фiльму "Червона рута", в якому Ротару заспiвала з уже знаменитою "Смерiчкою". В тому ж 1971 роцi вона стала професiйною спiвачкою - її запросили до фiлармонiї, де Анатолiй Євдокименко незабаром створив для неї ВiА "Червона рута"; за рiк вийшла перша, досить еклектична платiвка-гiгант.

В 1973 i 74 роках Ротару здобуває мiжнародне визнання - першi мiсця на фестивалях "Золотий Орфей" в Бургасi та "Бурштиновий соловей" в Сопотi.

Платiвка 1974 року та вiдеоальбом "Песня будет между нами" визначили тодiшнi прiоритети її творчостi - лiрика Володимира Iвасюка та драматичнi пiснi Євгена Мартинова.

В 1975 роцi вона з "Червоною рутою" перебирається до Ялти, через рiк стає Народною артисткою України та лауреатом премiї ЛКСМУ iм. Островського. В 1977 роцi виходить черговий LP - "Софiя Ротару спiває пiснi Володимира Iвасюка" - найцiлiснiша платiвка в дискографiї примадонни української естради, за неї Ротару отримала премiю ЦК ВЛКСМ. А далi пiшло-поїхало - в 1979 роцi вийшло два LP - "Только тебе" та "Признание", через рiк ще два - "Мiй рiдний край" та "Где ты любовь", а також однойменний автобiографiчний художнiй фiльм. За тим пауза, пов'язана з пошуками новогостилю - рок-музика з "Машиной времени" в фiльмi "Душа", нью-вейвовi пiснi Давида Тухманова. LP 1984 року "Нежная мелодия" це повернення до старого випробуваного iмiджу - саме з пiснею "Меланколiє" Ротару в 1982 роцi вперше вдалося обiйти Аллу Пугачову по популярностi.

"Монолог о любви" - платiвка 1986 року та однойменний вiдеоальбом - остання робота Ротару з українськими композиторами, за неї вона отримала "Золотий диск" фiрми "Мелодiя".

Вже з'явилися "Лаванда" та "Луна, луна" - пiснi москвича Володимира Матецького, двi найпопулярнiшi пiснi СРСР в 1986 роцi.

Спiльний альбом Ротару i Матецького "Золотое сердце" записувався вже виключно з московськими студiйними музикантами - ансамбль "Червона рута" вирiшив повернутися до української пiснi i залишив спiвачку.

Наступна робота Ротару i Матецького - LP "Караван любви" (1991 рiк, фiрма "Синтез") виявилася лише блiдою копiєю попередньої.

В 1992 роцi з'явився останнiй супер-хiт у виконаннi Ротару - "Хуторянка".

З того часу Народна артистка СРСР записує не бiльше пари нових пiсень на рiк (на власнiй студiї в Ялтi) i живе за рахунок чималих дивiдендiв iз своєї слави.

В 1993-му побачили свiт перших два CD-збiрники кращих пiсень спiвачки - "София Ротару" та "Лаванда", згодом ще два - "Золотые песни. 1985/95" та "Хуторянка".

В серпнi 1996 року Софiя Ротару отримала найвищу державну нагороду України - Почесну вiдзнаку президента.

Через два роки шанувальники спiвачки нарештi дочекалися чергового, i першого офiцiйного CD, альбому "Люби меня", що його випустив лейбл "Extaphone".

В 1999-му в "Звездной серии> лейбл "Star Records" випустив ще два CD-збiрники спiвачки.

За пiдсумками 1999 року Софiя Ротару була визнана кращою виконавицею традицiйної естради в Українi i отримала перо "Золотої Жар-птицi", а також спецiальну нагороду за вклад в розвиток вiтчизняної поп-музики.